Існують певні
автори, яким вдалося створити самобутній власний жанр. Один з них - Ніл Гайман.
Його книги - унікальне поєднання гумору і тверезого розуму, голос
професійного оповідача, який робить
дивні фантастичні стрибки уявою.
«Океан в кінці
провулку» написаний з рідкісним
розумінням всього, що робить нас людьми, показує силу історії, яка розкриває і
захищає нас від темряви всередині і зовні. Це хвилююча, страшна, елегійна байка
настільки тонка, як крило метелика і загрозлива, як ніж у темряві.
Ця історія є
сумішшю безпорадності й невинної наївності дитинства з давньою, навіть
архаїчною мудрістю, з таємницею і дивом, незрозумілими й незбагненними, і
речами, які ховаються по кутах реальності й просочуються через тріщини світу.
Там дружба і любов, і жорстокість і обурення. І є монстри. Але найстрашніші
монстри походять від самих людей, від глибокої темряви, яка живе всередині нас.
Цю книгу глибоко
відчують всі ті, кому було одного разу сім, хто був «книжковою» дитиною, самотньою,
а іноді і чужою для своїх батьків. Особливо «зайде» вона тому, чий перший
досвід знайомства зі смертю припав на раннє дитинство й вніс зміни у все
подальше життя. Можливо, через прийшло страшне усвідомлення того, що життя не є
безпечним, що дорослі можуть бути не гарантією захисту, що світ має зуби і
готовий вкусити в будь-який час. І ви розумієте, що ніщо не виглядає так, як
здається - і що немає ніякої причини, чому ставок не може бути океаном...
Немає коментарів:
Дописати коментар