Обговорення фільму "Холодна війна"

Друзі-кіноклубникі!

У нас знову для вас є гарна новина. Ні, карантин поки що не скасовано, але… Сподіваємося ви вже дивитеся фільми нашого Онлайн-фестивалю європейського кіно https://eurofest.org.ua/  . Так ось – у четверг 23 квітня о 20.30 під егідою фестивалю EuroFilmFest у колоборації з он-лайн кіноклубом HomemadeCinemaClub ми збираюємо усіх друзів для онлайн-обговорення мелодрами з програми фестивалю - «Холодна війна» – стрічки, яка претендує на звання сучасної фестивальної класики. Поговоримо про спільне виробництво європейського кіно, лаконізм Павла Павліковського та пристрасну гру Іоанни Куліґ.

До дискусії приєднаються:

• Наріман Алієв, режисер фільму «Додому»

• Руслана Хазіпова, Dakh Daughters, виконавиця ролі Олі у фільмі «Дике поле»

• Антельм Відо, програмний директор Одеського кінофестивалю

• Олександр Гусєв, кінокритик

• Анна Дацюк, кінокритикиня

Модерує - засновниця HomemadeCinemaClub, кураторка кіносекції одеського Зеленого театру Ольга Сідорушкіна.

Агов, наші любі кіноклуби – долучайтеся й ви до он-лайн обговорення. Буде цікаво!

Лінк на трансляцію буде опубліковано трохи згодом у події на фейсбуці тут - https://www.facebook.com/events/243062050410524

20:30 – початок дискусії

21:30 – запитання і відповіді

ДОЛУЧАЙТЕСЯ!

++++++++++++

"Артхаус Трафiк" www.arthousetraffic.com 

Проект «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа» http://kinoklub.org.ua

Синопсис:

Пристрастна історія кохання між чоловіком і жінкою різного походження та темпераменту, які смертельно несумісні і все ж приречені бути разом. Події відбуваються на тлі Холодної війни 1950-х років у Польщі, Берліні, Югославії та Парижі – неможливі почуття у неможливі часи.

Нагороди та фестивалі:

Номінації на премію «Оскар» за найкращий іншомовний фільм, режисуру та операторську роботу, 2019

Премія за найкращу режисуру, Каннський кінофестиваль, 2018

Військовий чоловічий гумор

Книжку «Я, Паштет і Армія» сам автор, Кузьма (Андрій Кузьменко) не вважав ані шедевром, ані якоюсь літературною цінністю. Вона не має конкретного сюжету, більше схожа на збірку нарисів, біографічних уривків із армійського періоду життя відомого співака. Саме в цьому й полягає її цінність – цей невеличкий твір зберіг у собі пам'ять про Кузьму, історії, якими він хотів поділитися, його манеру розмовляти (той неповторний суржик, який не обурює, а викликає посмішку), притаманні тільки йому звороти й словечки. Книгу краще не читати, а слухати в аудіоформаті, надиктовану самим автором, це створює неповторне враження присутності талановитої людини, якої немає з нами, за яким сумують тисячі шанувальників. У викладі Кузьми не так уже й трагічно  виглядають абсурдні самі по собі реалії радянської армії. Неповторний гумор співака – композитора – письменника перетворює сіру буденність, казенний абсурд у захопливу трагікомедію, події, що відбуваються з яскравими, колоритними персонажами виглядають як захопливі пригоди, хоча дійсність у них ніяк не прикрашена. Тож усім, хто хоче згадати Кузьму, раджу читати його книги, в них можна знайти відображення його, справжнього.

Онлайн-фестиваль європейського кіно

European Union in Ukraine та Arthouse Traffic запрошують глядачів на Онлайн-фестиваль європейського кіно! До програми увійшли 8 хітів із відеокоментарями українських кінокритиків.

Дивіться безкоштовно з 21 по 27 квітня на сайті фестивалю - https://eurofest.org.ua/

• Комедія «Чемпіони» (Іспанія), реж. Хав'єр Фессер

• Мелодрама «Франц» (Німеччина, Франція), реж. Франсуа Озон

• Трагікомедія «Велика краса» (Італія, Франція), реж. Паоло Соррентіно

• Драма-антиутопія «У моїй кімнаті» (Німеччина), реж. Ульріх Кьолер

• Сайфай-трилер «Малюк Джо» (Австрія, Велика Британія), реж. Джессіка Гауснер

• Історична драма «Анджело» (Австрія), реж. Маркус Шляйнцер

• Мелодрама «Холодна війна» (Польща, Франція), реж. Павел Павліковський

• Трагікомічне роуд-муві «Король бельгійців» (Бельгія), реж. Петер Бросенс, Джессіка Хоуп Вудворт

«Король бельгійців» демонструється з українськими субтитрами, «Велика краса» – з українською озвучкою, решта фільмів мають субтитри або озвучку на вибір.

Подію організовано за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні спільно з європейськими культурними інституціями.

++++++++++++

"Артхаус Трафiк" www.arthousetraffic.com 
Проект «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа» http://kinoklub.org.ua

Новеньке від новенької )

У цей напружений період особливо радують гарні новини. Такі, наприклад, як книжкові подарунки, передані читачами 😀. Дякуємо Саші Пісміченко за гарне поповнення фонду📚! Плануйте списки читання на післякарантинний період! 

До речі, Саша здійснила одну з читацьких мрій! 🤩

Політична антиутопія

Книга «Атлант розправив плечі» Айн Ренд лякає своїми розмірами, але обов’язкова для прочитання хоча б для того, щоб самостійно скласти думку про її значущість і геніальність, оцінити один з найбільш обговорюваних останнім часом твір. Подейкують, що тільки «Біблія» здійснила на читацький загал більший вплив, аніж «Атлант». У чому ж секрет цього впливу й скаженої популярності?

Головна з ідей твору – це вічне протистояння між  людьми – «творцями» й людьми – «паразитами», що точиться із часів Прометея й не закінчиться ніколи. У книзі «творці», обурені тиском «паразитів» бунтують, спричиняючи справжню соціально-економічну кризу, маючи провідною ідеєю здоровий егоїзм, що якимось містичним чином має врятувати людство й привести його до загального розквіту. Не зважаючи на недосконалість (дехто закидає навіть «картинність») образів, відсутність їх розвитку, «діри» в сюжеті, авторка примушує читача співпереживати сильним особистостям головних діючих осіб, пишатися їхнім успіхам, обурюватися від несправедливості, зворушуватися зародженням кохання, тобто напружено стежити за всіма складно переплетеними сюжетними лініями. Попри дещо наївний утопічний фінал, «Атлант» транслює досить правильний посил: якщо бути наполегливим і працьовитим, дертися «крізь тернії до зірок», найнереальніші плани вдасться втілити!

"...у житті важить лише те, як добре ти виконуєш свою роботу. Решта залежатиме від цього."

"Суперечностей немає. Якщо ти вбачаєш у чомусь протиріччя, перевір вихідні дані. І ти знайдеш десь помилку"

"...ніколи нікому ні на що не скаржитися."

"...Історію творять особистості, сильні, рішучі у своєму прагненні досягти великих цілей."

"Саме від гріха прощення я й хотів вас застерегти."

ФантФест-2020

Кімната для голосування у "ФантФесті" відкрита, голосування йде повним ходом! Поділюся секретом: № 43 і № 53 - не чужі нам люди! 😉

Читайте, вибирайте, кого підтримаєте своїм голосом! Не залишайтеся осторонь, і близьких залучайте. Вболіваємо за своїх! 👍

http://www.library.kherson.ua/lw/ff2020voting/

Було б смішно, якби не…

Чудовий взірець оригінальної  non fiction (нехудожньої літератури). Якщо коротко, то книга являє собою стислий перелік найбільших прорахунків людства за час його існування.  Твір Філіпса для більшості пересічних читачів стане джерелом нової інформації, а крім того навчанням, цікавим та захоплюючим, хоча і трохи гнітючим. Щоб не надто шокувати надлишком трагічної інформації, автор додає багато гумору, який дещо поліпшує настрій. Стиль написання виразно читабельний.  Мене особисто книга захопила вже передмовою (а таке нечасто буває), де автор у загальних рисах, із притаманним йому почуттям гумору, переповів основний зміст, й зумів-таки ним зацікавити! Тепер я навряд чи забуду про долю славнозвісної Люсі… При всьому тому, що гумор забезпечує основну частину змісту й дуже привабливий сам по собі, справжня цінність книги полягає в тих моментах, де Філіпс стає трохи серйознішим, а саме в дуже гострих коментарях до тих моментів, які з огляду на сучасну політичну ситуацію, виглядають надзвичайно актуально. Схоже, автор провів детальне дослідження, щоб знайти досить унікальні історії, більшість із яких не зустрічається у жодній з інших книг. Історії, що ілюструють назву й основну тему книги, різноманітні й інтригуючи, примушують замислитися й пошукати відповідники в сучасності, вчергове доводячи, що на помилках слід вчасно вчитися! Усі це знають, але…Книга вдало й аргументовано підказує, що – ні, людство на таке не здатне. На жаль… 

А може, просто "Примха"?...

Читаю все, що виходить з-під пера Люко Дашвар. Більшість книжок – дійсно, книга «однієї ночі» (саме з такої рекомендації почалося знайомство з творчістю авторки), тобто читається за одну ніч, на одному подиху. Але коли згадую прочитане, перш за все приходить на згадку саме «Молоко з кров’ю». Роман про фатальне кохання, про фатальну жінку, про прокляття, про мару, про таємниці, про загублені життя, про зраду, про біль  душевний. Мабуть, саме ця емоція від книги – найсильніша, саме біль. І ще – подив. Навіщо так ускладнювати? Все ж могло бути зовсім по-інакшому, просто, і всі були б щасливі. Що примусило героїв іти таким складним, заплутаним, травматичним і для них, і для їх близьких, у підсумку – фатальним – шляхом? Невже сюжет так карколомно закручений лише для того, щоб книжка відбулася? Чи цей сюжет міг бути взятий із життя, з тих часів, коли письменниця працювала в газеті й читала листи, що надходили до редакції? Можливо, й насправді в якомусь невеликому післявоєнному селі палала подібна хвора, гарячкова, темна, тяжка, грішна, спопеляюча любов? І коралове намисто насправді – це не просто прикраса?...