Політична антиутопія

Книга «Атлант розправив плечі» Айн Ренд лякає своїми розмірами, але обов’язкова для прочитання хоча б для того, щоб самостійно скласти думку про її значущість і геніальність, оцінити один з найбільш обговорюваних останнім часом твір. Подейкують, що тільки «Біблія» здійснила на читацький загал більший вплив, аніж «Атлант». У чому ж секрет цього впливу й скаженої популярності?

Головна з ідей твору – це вічне протистояння між  людьми – «творцями» й людьми – «паразитами», що точиться із часів Прометея й не закінчиться ніколи. У книзі «творці», обурені тиском «паразитів» бунтують, спричиняючи справжню соціально-економічну кризу, маючи провідною ідеєю здоровий егоїзм, що якимось містичним чином має врятувати людство й привести його до загального розквіту. Не зважаючи на недосконалість (дехто закидає навіть «картинність») образів, відсутність їх розвитку, «діри» в сюжеті, авторка примушує читача співпереживати сильним особистостям головних діючих осіб, пишатися їхнім успіхам, обурюватися від несправедливості, зворушуватися зародженням кохання, тобто напружено стежити за всіма складно переплетеними сюжетними лініями. Попри дещо наївний утопічний фінал, «Атлант» транслює досить правильний посил: якщо бути наполегливим і працьовитим, дертися «крізь тернії до зірок», найнереальніші плани вдасться втілити!

"...у житті важить лише те, як добре ти виконуєш свою роботу. Решта залежатиме від цього."

"Суперечностей немає. Якщо ти вбачаєш у чомусь протиріччя, перевір вихідні дані. І ти знайдеш десь помилку"

"...ніколи нікому ні на що не скаржитися."

"...Історію творять особистості, сильні, рішучі у своєму прагненні досягти великих цілей."

"Саме від гріха прощення я й хотів вас застерегти."