#дивись_читай

Луїс Сашар «Ями»

Наскільки глибоко потрібно копати, аби знайти справжнього себе? Аби змінити долю і з невдахи перетворитися на переможця? Якби ці питання ми поставили Стенлі Ілнетсу, головному герою роману Луїса Сашара «Ями» (Holes, 1998), він відповів би дуже конкретно — рівно півтора метри вглиб і стільки ж ушир — від кінчика лопати і до її вершечка. А от на питання про кількість спроб очікувати якоїсь конкретики було б марно. «Копай, поки не знайдеш щось цікаве, — сказав би один з підопічних табору «Зелене озеро», — головне, не забувай, що перша яма — вона найскладніша». На відміну від першої сторінки роману «Ями», адже у книзі Луїса Сашара є усе, що необхідно для зацікавлення читача. Пошуки скарбів, інтриги, романтичні історії про злочинців, неочікувані повороти сюжету і несподівані паралелі, комічні, трагічні та фантастичні елементи — роман хочеться прочитати за один раз. А потім забути і прочитати ще раз.

Оскар і рожева пані (Оригінальна назва: фр. Oscar et la dame rose) — роман сучасного французького письменника та драматурга Еріка-Емануеля Шмітта. Французькою мовою вийшла вперше друком у 2002 році. Книга є третім оповіданням серії з 4 книг — Cycle de l'invisible (фр. — цикл невидимих). Українською мовою видана видавництвом «Кальварія» у 2009 році.

Книга написана у формі 14 листів десятирічного хлопчика Оскара, невиліковно хворого на рак. Він відчуває, що хіміотерапія не принесла полегшення і йому залишилося жити не довго. Він відчуває себе покинутим батьками. На противагу до батьків з ним розмовляє у лікарні рожева пані про життя і смерть. Щоби прийняти жахливу правду вона спонукає Оскара викласти свої думки у вигляді листів до Бога. Крім того він має собі уявити, що кожен прожитий день є десятиріччям. Хоча Оскару важко повірити в Бога, він проте йде на цей експеримент і таким чином проживає все своє життя. У 12-и листах до Бога він розповідає про свою юність, перше кохання, подружнє життя, кризу середнього віку, старість і підготування до смерті.

Пауль Маар "Що не день, то субота" ("Суботник повертається в суботу")

   

Дорослий пан Пляшкер боїться геть усіх — свого шефа, господині будинку... Його треба терміново рятувати.

Зарадити зможе лише 

Суботик — руде створіння у водолазному костюмі, яке грає у футбол сирними кулями, залюбки з’їдає коміри і віконні ручки і здійснює найнеймовірніші бажання.

Пауль Маар пише та ілюструє. Він є автором книжок для дітей та юнацтва, кіносценарію, тексту дитячої опери і двох дитячих мюзиклів. Разом із панею Маар перекладає дитячі твори з англійської.

Перші три повісті про Суботика покладено в основу фільма, що виборов золоту медаль як кращий німецький фільм для дітей та юнацтва. Пауля Маара удостоєно нагороди за літературу для юнацтва (Німеччина), Австрійської державної премії, премії братів Грімм, премії Німецької академії за дитячу та юнацьку літературу.