«Сьогодні – ти. А завтра – я…»

Василь Стус з’явився  у моєму шкільному житті аж у одинадцятому класі. І то - не в підручнику, а в хрестоматії нововведених творів «Дніпрова хвиля». Його поезія на фоні традиційних програмових творів буда вражаюче іншою, бунтарською, протестною. За власним вибором вивчила вірш із провісницькими рядками: «І я гукну, і край мене почує…». Тоді здавалося, що це вже сталося -  Стус насправді повернувся до читачів, і буде прочитаний, почутий  і справедливо оцінений, але… І сьогодні, на жаль, його ім'я й доля потребують донесення до широкого кола читачів. Біографічна драма #Заборонений Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова - вкрай необхідна й своєчасна книга, що наближає Василя Стуса до сучасного читача. Твір і його екранізація, можливо, не дають повного опису життєвого й творчого шляху видатного поета й громадянина, але місію свою, на мій погляд, виконують – викликають зацікавленість непересічними представниками українського «шістдесятництва», відтворюють гнітючу атмосферу тоталітарного суспільства, спонукають до пошуку інформації й небайдужості, дають пояснення закономірності сучасних політичних процесів. Найжахливішим і найнереальнішим виявляється  те, що описані події, насамперед - засекречена загибель поета, відбувалися хронологічно зовсім поряд, не в криваву епоху сталінізму, а в той час, коли СРСР вже набував для світової спільноти демократичного іміджу. Вдала форма – інтерв’ю колишнього ката генія. Процитовані вірші органічно вписуються в текст, вдало ілюструючи описані події. Тут є над чим посумувати, обуритися й задуматися.