Зізнаюся чесно, не дуже люблю твори без динамічного суцільного сюжету, але «Кульбабове вино» вважаю обов’язковим для прочитання, та ще й неодноразового, у різному віці. Це чарівне філософське дослідженні підліткового віку слід читати повільно й вдумливо, заглиблюючись у кожну деталь, бо вони тут критично важливі. Дванадцятирічний головний герой раптом захоплюючим чином усвідомлює навколишній світ, його магію, дивується й розуміє, що багато чого вже пройшло повз нього. Його сусіди набувають нового значення. Смерть і старість як універсальні життєві фактори збурюють і зворушують його до глибини душі. Літо, виявляється, це справжній всесвіт і водночас маленьке життя, кожну годину якого слід берегти й реєструвати. Ніщо не буде тривати вічно, ні дружба, бо друзі можуть поїхати, ні життя, бо всі рано чи пізно йдуть… Тим ціннішими стають родинні стосунки й пам’ятні моменти, традиції й відкриття. Пам'ять постає концентратом людського життя й чарівною машиною часу, славнозвісне кульбабове вино - символом послідовності літніх подій, тиждень за тижнем, а в підсумку – яскравим цілющим концентратом літа, а сам твір є сумішшю ностальгічних згадок про дитинство й мудрих філософських підказок на кожен момент життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар